Шановний читачу!
Пропонуємо твоїй увазі сайт, зміст якого буде присвячений вивченню досі маловідомих сторінок нашої історії, а саме деяким документам Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА), а також науковим статтям, присвяченим цій темі.
Чому ми назвали наш сайт "Українська справа"? По-перше, нас надихнула назва праці видатного діяча українського повстанського руху Петра Дужого - "Українська справа вчора і сьогодні". А по-друге, ми вважаємо, що українська справа - це будь-яка справа, що сприятиме зміцненню України як держави і розвитку її народу.
Під час підготовки матеріалів для даного сайту ми переглянули декілька видань ОУН і побачили, що, написані більш ніж півстоліття тому, вони і сьогодні не втратили своєї актуальності. Навпаки, з погляду на історичні процеси в нашій країні, ці документи стають дедалі більше нам потрібні.
Ми не маємо за мету нав'язати тобі нашої думки. Наша ціль - пізнавати разом із тобою власну країну, ознайомлюватись з першоджерелами, щоб мати змогу сформувати власне ставлення до них.
Перш за все, пропонуємо тобі замислитися над такими питаннями:
- Чому ЇМ так важливо, аби ми цього не знали? (Адже, як бачимо, вони підуть на все, аби примусити нас вирвати з пам'яті цілі сторінки.)
- Чи відчуваєш ти, що ВОНИ натомість люблять і шанують свою державу - ту державу, якою вони так прагнули керувати? Чи поважають вони народ цієї держави, чи дбають про його матеріальний, культурний та духовний розвиток? Чи поважають вони ту мову, яка є мовою наших та їхніх предків? Чи спілкуються вони цією мовою? Чи сприяють поширенню її функціонування?
- Чи повинні ми заздалегідь цуратися власної історії, якщо ми її не знаємо?
- І нарешті: чи можна взагалі знати будь-яку науку, не вивчаючи її?
Наостанок хочемо лише зазначити: за ті слова, що ти зараз прочитаєш, їхні автори заплатили дуже велику ціну. Одні були знищені німцями. Інші - радянською владою. Треті покінчили із життям самі, аби не здатися ворогові і не зрадити власним переконанням. Ті, хто залишився в живих, відсиділи половину життя у таборах на засланні. В кожного з них була своя історія, своя трагедія, своє зламане життя. Але усім цим людям було що сказати. Вони мали свою віру, свої погляди, свої ідеали - і жили за ними, а коли траплялося, віддавали за них своє життя.
Тож надамо мертвим слова - і нехай їх почують живі...
Комментариев нет:
Отправить комментарий