Шановний читачу!

Пропонуємо твоїй увазі сайт, зміст якого буде присвячений вивченню досі маловідомих сторінок нашої історії, а саме деяким документам Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА), а також науковим статтям, присвяченим цій темі.

Чому ми назвали наш сайт "Українська справа"? По-перше, нас надихнула назва праці видатного діяча українського повстанського руху Петра Дужого - "Українська справа вчора і сьогодні". А по-друге, ми вважаємо, що українська справа - це будь-яка справа, що сприятиме зміцненню України як держави і розвитку її народу.

Під час підготовки матеріалів для даного сайту ми переглянули декілька видань ОУН і побачили, що, написані більш ніж півстоліття тому, вони і сьогодні не втратили своєї актуальності. Навпаки, з погляду на історичні процеси в нашій країні, ці документи стають дедалі більше нам потрібні.

Ми не маємо за мету нав'язати тобі нашої думки. Наша ціль - пізнавати разом із тобою власну країну, ознайомлюватись з першоджерелами, щоб мати змогу сформувати власне ставлення до них.

Перш за все, пропонуємо тобі замислитися над такими питаннями:

- Чому ЇМ так важливо, аби ми цього не знали? (Адже, як бачимо, вони підуть на все, аби примусити нас вирвати з пам'яті цілі сторінки.)

- Чи відчуваєш ти, що ВОНИ натомість люблять і шанують свою державу - ту державу, якою вони так прагнули керувати? Чи поважають вони народ цієї держави, чи дбають про його матеріальний, культурний та духовний розвиток? Чи поважають вони ту мову, яка є мовою наших та їхніх предків? Чи спілкуються вони цією мовою? Чи сприяють поширенню її функціонування?

- Чи повинні ми заздалегідь цуратися власної історії, якщо ми її не знаємо?

- І нарешті: чи можна взагалі знати будь-яку науку, не вивчаючи її?

Наостанок хочемо лише зазначити: за ті слова, що ти зараз прочитаєш, їхні автори заплатили дуже велику ціну. Одні були знищені німцями. Інші - радянською владою. Треті покінчили із життям самі, аби не здатися ворогові і не зрадити власним переконанням. Ті, хто залишився в живих, відсиділи половину життя у таборах на засланні. В кожного з них була своя історія, своя трагедія, своє зламане життя. Але усім цим людям було що сказати. Вони мали свою віру, свої погляди, свої ідеали - і жили за ними, а коли траплялося, віддавали за них своє життя.

Тож надамо мертвим слова - і нехай їх почують живі...

суббота, 15 июня 2013 г.

Ігор Лосєв. Явище 'бандерофобії' в російській свідомості (2001)

Джерело: http://oun-upa.org.ua/articles/losiew_ukr.html


"Мені не доводилося зустрічати більших консерваторів у національному питанні, ніж росіяни..."1

Явище, про котре йтиметься в цій статті, належить до числа фундаментальних, базових конструкцій російської ментальности в її ставленні до України та українців. "Бандєровщина" в російській свідомості має мало спільного з бандерівщиною як реальним феноменом української історії. Можна навіть говорити про специфічну російську модель тлумачення цього руху, модель, яка через свої численні ірраціональні елементи дає всі підстави визначати її як міф, складову інших російських міфів на українську тематику.2 Ставлення до українського національного руху в колах навіть освічених і ліберальних російських інтелігентів залишається на рівні суто пропагандистському, що змушує згадувати часи радянського Агітпропа з його "об'єктивним" і "науковим" "дослідженням" поглядів ідейних супротивників. Великим поступом в осмисленні цього явища російською свідомістю було б забуття бодай істерично-звинувачувального тону, що панує практично в усіх російських текстах, навіть тих, котрі мають претензію на академічність. У цій свідомості, а ще більше підсвідомості, історична реальність перетворилася на символ, що живе своїм автономним від істини життям. Цей символ надзвичайно активно використовується у багатьох публікаціях, що мають за мету створювати негативний імідж України, окремих її регіонів та політичних сил.