Яким мусить бути український революціонер-націоналіст

Перший документ, який ми хочемо представити на сайті, дуже показовий. Це інструкція внутрішнього використання, тобто така, яка була написана "для своїх" і яку кожен мав вивчити напам'ять і навіть доповісти своєму зверхникові. І тому вона для нас і є цікавою, показуючи справжній моральний ідеал борця за Україну.

Оригінал документу: http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/1421/

                             

Яким мусить бути український революціонер-націоналіст

(Інструкція для революційних кадрів - членів ОУН і стрільців УПА)

(Скорочено)

Український революціонер-націоналіст мусить бути таким:

І. До себе самого.

Зовнішньо:

1. Чистий;
2. любити порядок коло себе і в своєму приміщенні;
3. впорядковано тримати свої речі;
4. одягатися скромно, але охайно [...];
5. бути завжди тверезим, вільним від алькогольного задурманення, лінивства і інших налогів;
6. в поведінці до кожного бути скромним, чемним і чесним;
7. в словах бути повздержливим, не пустомолом;
 8. гидувати різними лишніми прикрасами одежі, надмірним уживанням пахощів, кремів, бо це ціхує тільки неповажних і маловартісних, малоідейних людей;
9. до старших роками, до дівчат, жінок і дітей, бути чемними, скромними, услужливими, помічниками, оборонцями і опікунами;
10. до чесних людей бути чесним, скромним, чемним, до нечесних - по-гірдливо поважним, зрівноваженим, стриманим. Не тратити при цьому своєї честі і гідності.

Морально:

Постійно тримати себе в руках, виховувати і вишколювати [...]

2. в першу чергу на кожному кроці критикувати себе самого, шукати помилок у собі. Не лакомитися на різні дрібничкові чи важніші речі для себе. Думати в першу чергу про своє оточення, своїх друзів, свій народ, а про себе наостанку. Не шукати у революційному житті якоїсь користі і наживи для себе чи своєї родини. Віддати себе і своє майно для користі справи, народу, друзів. Відректися від вигіднішого і люксусового життя. Всі життєві блага краще віддати свому народові або другові. Перед справедливістю бути скромним, уступчивим, а перед ворогом і несправедливістю - впертим і неуступчивим. Постійно бути переконаним в тому і вірити, що мало знає та прагнути навчитися і пізнати якнайбільше. Ніколи не повинен мати переконання, [...] що все знає і своїм розумом і здібностями перевищує оточення. Це є неправда. Той, хто так думає, виказує свою тупоголовість, дурноту і низьку духову інтелігенцію. [...] Навпаки, повинен вірити, що мусить себе розвивати постійно розумово, практично і морально, бо ще мало знає, а хоче чесно, не самолюбливо, дорівняти свому оточенні. Тільки скромність і постійна праця над собою може зробити людину здібною, практичною в житті-роботі і вартісною;

3. чесно виконувати всі накази, обов'язки, хоч би навіть ніхто не контролював його. Чесно відноситися до боротьби, друзів, зверхників і до свого народу (пам'ятати, що народ складається з усіх чесних українців-громадян). Не сміти грабити свого народу, не сміти обезчещувати його ділами і словами. [...]

5. [...] Уважно вивчає всю одержану літературу, дбаючи про свій інтелектуальний розвиток та постійне збагачування себе знанням. Кожна змарнована хвилина в його житті-боротьбі - це є найбільший злочин. Тому він гидує лінивством, неробством і надмірним відпочинком чи спанням. Його життя - це постійна, безперервна чинність для добра Справи: працює над самим собою, коли має вільну хвилину. Кожний день робить собі іспит совісті, де самого себе запитує, що корисного зробив для свого народу, для Справи і чи не стратив ні хвилини марно часу. Постійна праця і рух - це здоров'я душі і приятель людини. Лінивство - це ворог.

6. Він свідомий того, що його боротьба є зв'язана з постійною небезпекою життя. Але рішився на таке тернисте, але вартісне і приємне життя добровільно і свідомо. Тому сміливо дивиться смерті у вічі.

[...]

11. Йому у боротьбі потрібне здоров'я, тому він його плекає і цінить. Шкідливим[и] для здоров'я є: розпуста, алькоголь (горілка), лінивство та інші людські звички [...]. Вони руйнують здоров'я, роблять його слабким, утруднюють [...] всяку роботу. Тоді людина тратить охоту до життя. Душа її робиться м'яка, податлива на всякі нечесні діла. [...] Слабкість тіла не дає можливості боротися справно, тому треба остерігатися всього, що дає тільки хвилеву насолоду, а руйнує тіло і душу.

[...]

13. У відношенні до своєї родини є прикладний син, батько, брат, родич, чоловік. На ньому мають взоруватися всі люди. Але боротьбу, революцію ставить понад все, а батьків, жінку, брата, дітей жертвує для боротьби, для свого народу. Тому родинні відносини не сміють йому ставати на перешкоді у революційній його боротьбі. Але і тут мусить бути їхнім дорадником, не відрікатися від них душевно. Це його родинний обов'язок, а вони, разом з всіма українцями, творять український народ.

[...]

IV. До свого народу та чужинців

До свого народу: український революціонер, як син українського народу, є борцем за поліпшення долі свого народу, - бореться за УССД [Українську Самостійну Соборну Державу]. Ясно розуміє, що коли не було б народу, тоді не було б його, не було б його друзів, не було б революційної боротьби. Український революціонер, як одиниця українського народу, на кожному кроці виявляє свою любов і відданість до народу не тільки на словах, але й своїми ділами.

1. При зустрічах з громадянами роз'яснює, за що ми боремося і як він має боротися (роз'яснювати чемно, лагідно, зрозуміло).

2. Відкриває несправедливість супроти свого народу зі сторони ворога.

3. Заохочує чесних громадян до співпраці з нами [...].

4. Не сміє лякати громадян зброєю, яку носить з собою, погрозами, [...].

5. Найбільшим злочином є грабувати населення, тягнути з господарів надмірно різні харчі, одежу. А коли щось потрібно, тоді треба добре довідатись, чи не обтяжить своєю вимогою господаря. Коли ні, то поговорити з господарем чемно, вияснити важність цього, щоб даний господар дійсно відчув, що піддержує і багато помагає визвольній боротьбі. З народу одержувати тільки те, що конечно потрібно для життя (але це потрібно робити організаційним порядком, тобто в порозумінні зі зверхником, за дозволом, але ніколи самочинно).

[...]

7. Зайшовши до хати, треба бути скромним, не гордитися зброєю [...], не начіплювати на себе непотрібних цяцьок-пагонів, прикрас, не робити ніколи себе в очах громадянина "великим командиром". Треба чемно привітатися, привітно поговорити, внести в хату з собою ніжність, повагу, розвагу, бадьорість [...]. Полагодивши, що потрібно, скромно попрощатися і відійти. Ніколи не можна домагатися горілки чи доброї страви. Коли дійсно голодний, зайшов щось попоїсти, треба чемно попросити. Одержавши кусок хліба і цибулю, треба бути і тим задоволеним, а не вимагати від господаря кращої страви. Ні в якому разі не можна самовільно шукати по коморах за салом чи чого іншого.

8. До старших повинен бути чемним, а не зарозумілим, не вдавати великого "героя" і знатока всіх справ. Жінок шанувати, не говорити плюгавств, бути услужливим, не давати обслуговувати себе. Для юнаків бути другом і виховником. Чемно і скромно, але цікаво пояснити їм нашу боротьбу і заохочувати їх до неї. [...] Дітвору треба любити, відноситись до неї ніжно і життєрадісно, бо це майбутнє нашої нації. Розказувати в формі казки про геройські чини революціонерів, щоб завоювати цим душу дітей.

9. Народ, що любить своїх борців-революціонерів, часто звертається за порадою у приватніх справах. В такому випадку треба уважно вислухати жалобу і дати відповідну пораду. Припиняти різні сварки між населенням, пояснюючи, що ворог користає з роздору між українським населенням. Українці поміж собою повинні жити дружньо при всяких умовах і у всяких відношеннях. Словами і добрими порадами треба намагатися народ в дружності, але ні в якому разі не можна вживати в таких випадках насилля, бо український революціонер не є поліцаєм в селі. [...] Свій народ, який є найбільшим скарбом українського революціонера, треба поважати, шанувати і любити. В противному випадку може поступати лише ворог.


До чужинців:

В кожному краю крім місцевого народу, що стало замешкує дану територію, є ще чужинці, люди іншої національності. На Україні крім українців мешкають: чехи, росіяни, поляки, жиди [на той час це було загальновживане слово], вірмени і т.д., з якими українські революціонери мають нагоду зустрічатися і говорити. [...] Треба пам'ятати, що чужинець дивиться з зацікавленням на того, хто репрезентує нашу визвольну боротьбу, він хоче пізнати наші ідеї. Треба не забувати, що чужинці з цієї зустрічі винесуть добре чи погане вражіння, яке передадуть своїм землякам за границю, коли мають зв'язок. Здобуваючи прихильність в особі чужинця, ми здобуваємо прихильність інших народів. В такий спосіб ми здобуваємо собі союзників. Український народ в 1943 р. перший зорганізував конференцію поневолених народів та започаткував цим антибільшовицький Блок Народів. Клич наш: "Воля народам і людині!", зацікавив цілий світ. Чужинцю, по можливості ясніше і докладніше, пояснити нашу програму, прагнення, перспективи нашої боротьби. Доказати, що український народ вміє обстоювати свою волю, честь і гідність. Але такі розмови треба переводити чемно, скромно і обдумано. Некультурним поведенням не сміє революціонер сплямити духові вартості свого народу.

V. До ворога

Наша боротьба спрямована сьогодні проти найлютішого ворога українського народу - московсько-більшовицького імперіалізму. Ця боротьба ведеться в тяжких умовах проти сотень тисяч військ ворожого нквд-івського апарату, який вістрям своїм спрямований проти нас. Боротьба ведеться в підпіллі, де крім зброї підпільникові на допомогу приходить обережність, чуйність, маскування своїх рухів перед ворогом, що називається конспірацією.

Відносно ворога революціонер є безпощадний, рішучий і немилосердний. Зброю носить на те, щоб, заскочений ворогом, оборонятися, а коли немає виходу - своєю рукою покінчити з життям, щоб доказати ворогові, що дух українського революціонера є непереможений. Революціонер, кінчаючи з своїм життям, забирає з собою всі організаційні тайни та охороняє себе від наруги, мук, тортур. [...] треба цінити людину та її життя та не сміти відбирати людське життя лише тому, що та людина може стати колись ворогом. [...]

---------------------------

Ось як має виглядати український революціонер. Він вповні розуміє вагу цього, відчуває, що зможе так жити і боротися. В противному разі він негідний називатися Борцем за Волю свого народу, негідний іти тим шляхом, яким ішли впавші Герої. Свідомий того, що тільки такий революціонер може бути представником свого народу, що тільки на такого буде дивитися народ, як на свого оборонця, свого сина, свого Героя. Тільки з такою душею кидатися у вир боротьби, тільки такий характер буде вести до П Е Р Е М О Г И.


Квітень, 1947 р.